Ця війна безглузда, нагла, непотрібна,
Не потрібна зовсім, як кожна із війн.
Людина, що Божа, у житті не здібна
Кидать в свого ближнього кучу "градів", мін.
Хто штовха нас кожного у брудну політику?
До добра хто кожного серце закрива?
Лиш один "запудрювать" нам мізки уміє так-
Хитрий, злий, підступний, наглий сатана.
Попрошу задуматись: А в моєму серці,
У моєму розумі хто ж там прожива?..
Хто стоїть в житті моїм на найпершім місці:
Бог Святий і Праведний чи злий сатана?
Чи люблю я ближнього, а також найдальшого?
Чи усім бажаю тільки лиш добра?
Захищаю меншого? Поважаю старшого?
У моїм сердечку спокій чи війна?
Нам потрібно, друзі, кожному з собою
Кожну мить нещадну проводить війну:
Корчувать гріхи свої й повнитись любов'ю,
Вилить геть із серця ненависть мутну.
Сатана нашіптує: "У сусіда краще,
У сусіда більше й ліпше він живе...
Ти підстав підніжку, щоб йому упасти.
Пороби на смерть йому, нехай він помре!
Можеш річ поцупити, що приємна серцю.
Обдури скоріше отого "лопуха"!
У вогонь додай вогню, в борщ підсип же перцю-
Сварка у сусіда нехай не вщуха!
Камінь кинь у голову! Плюнь в лице противнику!
Нахабно, без черги пролізай вперед!
Процвітають хитрі всі, нахаби і здирники!
Тож грабуй навколо все і розтрощуй вщент!"
Коли Адам з Євою Бога не послухали
Й раптово побачили, що вони нагі,
Чи вони надіялись і чи тоді думали,
Що пішли дорогою смерті, смутку, тьми?
Сатана оголює, роздяга й говорить:
"В тебе ніжки гарні...Чом не показать?!"
Моду всім нав'язує нахабно й проворно,
Дає невдоволення нам на нашу стать.
Діток убиваємо по його наущенню:
"Аборт - це є вихід! Викинь геть дитя!
Надолужиш потім ти це своє упущення-
Без дітей щасливіше й вільніше життя!"
Бог же в своїй Біблії так усім говорить:
"Діти - нагорода, спадщина Господня!"
Вбивцями являються, хто аборти робить.
Скільки ж убиваємо діток ми щодня!
Припиніть безглузді війни і нахабство!
Загланімо кожний в серденько своє.
Кожну мить зміцняймо Боже святе Царство.
Лиш Христос Спаситель хай в серцях живе.
Хлібом поділіться кожен з своїм ближнім.
Захистіть, зігрійте вдів, сиріт, нужденних.
Серце хай наповнить Бог Святий Всевишній,
Любов'ю і мудрістю в ньому хай живе Він.
Що не славить Бога, що несе розруху,
Смерть і сльози, відчай, горе і печаль-
Це не дозволяє жить Святому Духу
В нас з тобою, друже. І дуже, дуже жаль...
Я зрікаюсь, Господи, всіх гріхів і бачення,
Всього, що неславить імені Твого.
Жду від Тебе милості, жду від Тебе прощення.
Всім серцем прославляю Господа мого!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 4622 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Перевод стихотворения Д.Паркер - Ольга Васильева В стихотворении (и в оригинале, и в переводе), как вы видите, о Боге не упоминается. Но зато ясно звучит следующая мысль: как часто, достигнув того, о чем мы когда-то так страстно мечтали (и что, как нам казалось, принесет нам большое счастье), мы понимаем, что мечтали не о том и стремились не к тому, что являлось и является истинной потребностью нашей души. Оказывается, мы достигли формы желаемого, но не достигли сути. (Хотя нам-то как раз казалось, что форма - это и есть суть). Одежда желанного ярко-красного оттенка не гарантирует обретения романтической взаимной любви. Только Бог знает, что действительно необходимо каждому из нас.
Безусловно, при переводе с оригинала стихотворение немало потеряло. Оригинал глубже по содержанию, а также совершеннее по рифмовке и другим качествам. Но я не являюсь профессиональной переводчицей художественных, а тем более поэтических, текстов.
К сожалению, при отображении стихотворения на сайте мне не удалось сохранить пробелы в начале вторых и четвертых строк каждого куплета (программа сайта не отображала эти пробелы), поэтому пришлось заменить их на символы подчеркивания.
Поэзия : Дай же, Боже, способность увидеть! - Сергей Сгибнев В рубрике "Поэзия" встретилось стихотворение «Я не спорю, тематика скользкая...». Написано с болью в сердце, адресовано подруге, остающейся, как я понял в "прелестях мира сего".
Хочешь - спорь, что, тематика скользкая - Библия, Бог.
Хочешь - время теряй на гулянках и в прочем распутстве.
Но молюсь за тебя, чтобы ты свой презрела порок -
И закончилась грешная жизнь, твои дни в безрассудстве.
(София Маризовская aka Sonja Snake)
Дата отзыва - что-то около двух лет. Где ты сейчас, София?
