С большим теплом и любовью я отнёсся и к своему дому, и к предметам обихода, и ко всему, чем украшен сейчас мой скромный досуг. Опасение вызывает кот Тарас: куда он денется когда я уеду на работу? Хотелось бы иметь какой либо скромный закуток, обладающий большим запасом «экономической прочности», где всегда у него будет и банка консерв, и доброе слово произносимое заботливой ключницей, и многое другое, что без сомнения составит культ богини Баст, нежно к нам стучащейся, через любящие сердца этих бесконечно добрых созданий.
А сколько в мире вообще нуждающихся в помощи существ, имею ввиду нас – людей, которые стали так далеки друг от друга?.. В этот период наступающего праздника Крещения Господня так и хочется воскликнуть: «Люди! протяните к друг-другу руки, обнимите этих малых созданий, разлученных с природным лоном им свойственной среды, по причине нашего же вмешательства, и помогите им»! В этот период и выполнится старое правило, что гласит: «когда тебе плохо, помоги тому, кому ещё хуже»! Станет легче.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
Крупинка соли - Олег Хуснутдинов Из соляных крупинок складывается вся жизнь. И потом, больные, мы едем на лечение в Солотвинские шахты... Так рождаются Солотвинские записки
